Я б хотів сфотографувати майбутнє …

Cтудент, весела та креативна людина, яка  займається  досить нелегкою, та водночас цікавою справою, а саме фотомистецтвом. Юра активно розвивається у цьому напрямку : приймає участь у виставках, конкурсах та перебуває у постійному пошуку «влучного кадру».

- Юра, чому ти почав займатися фотографією?

- Це сталося випадково. У 2009 році я придбав свій перший фотоапарат. Ну і щоб якось протестувати його «знимкував» все, що очі бачили. Результат закинув в одну із соціальних мереж. Тоді ж я  познайомився із дівчиною, яка на той час була  фотографом-початківцем і художником. Завдяки світлинам ми почали більше спілкуватися, і я закохався… Фактично усі свої перші роботи я присвячував їй. Але на жаль двом творчим людям важко бути разом, і ми розійшлися, але любов до фотографії залишилася.

- А у якому жанрі фотографії ти себе найкомфортніше почуваєш? Чи залежить якісь фото від техніки?

- Розпочнімо з того, що я вчився фотографувати на «мильницю», з якою працював досить тривалий час – півтора роки. Робити якісь «супер фотосесії» я не мав можливості, тож я фотографував пейзаж, жанр, архітектуру. Фотоапарат змінив, а «звичка» залишилась, але зараз акцентую увагу на портретах.  Від фотоапарата мало що залежить. Якщо людина не бачить, не відчуває  кадру, то фототехніка не врятує безталання. Протилежну думку мають «новачки» у цій справі.

- Який день з твого фото життя найбільше запам’ятався?

- Це був ранок осені 2010 року. Тоді все місто було охоплено надзвичайно густим і красивим туманом. Йдучи по місту, я все більше й більше захоплювався процесом фотографування. В той день поняття «часу»  для мене  не існувало. Був лише я, фотоапарат і затуманене, сонне місто. Саме тоді  були зроблені кілька  улюблених робіт:  "Червона осінь", "СРСР"  і  "Та, що йде..." Цим ранком я відзняв  найкращу серію робіт, які  заявили про мене, як про фотографа - пейзажиста.

- Кожен фотограф має свою «фішку», вона у тебе є?

- Я люблю працювати зі світлом. Подобається  фотографувати проти сонячного проміння. Як результат - отримую на фото досить гарний задній план із  «зайчиків», цікаву тональність, а іноді блік у вигляді веселки. Це дуже небезпечно як для об’єктива, так і для фотоапарата, але мене це не лякає.

- І на останок, Юра, якби ти отримав квиток на «подорож у часі», що б ти хотів сфотографувати?

- Я б хотів сфотографувати майбутнє...

Перенестись на 200 років вперед й подивитися що відбулося зі світом, як він змінився і все це зафіксувати на камеру. Повернувшись, я б спробував змінити його, або ж залишити все як є, знаючи що цей світ чекає чудове майбутнє…


Автор статті: Марина Шуміліна
Фотограф: Марта Сирко